Говорячи про покарання, хочеться відзначити почуття вже дорослих дітей, які мені пишуть повідомлення та коментарі. Найчастіше це почуття знедоленості, страху та образи, окремо про ці почуття можете ознайомитися тут https://lada-fm.com.ua.
А тепер давайте подумаємо, навіщо ми караємо дітей? Для того щоб вони зрозуміли, що так чинити не можна, що це не правильно і навіть не добре.
А з якого почуття народжуються такі думки? З агресії? Образи? Страху? Думаю що ні. Але саме ці почуття відчуває дитина, коли його карають так:
ФІЗИЧНО
Коли доросла, сильна і значуща людина б’є і човгає – світ малюка руйнується, як і почуття безпеки. Адже свій дорослий на те й свій, щоб боронити. Такий вид покарання – це пряма агресія у бік дитини.
І так, я розумію, що діти бувають різні, що ситуації в сім’ї та стан батьків теж. Наприклад, якщо у дитини синдром дефіциту уваги, дуже складно завжди тримати себе в руках. Тому, дорогі батьки, коли відчуваєте, що зриваєтеся і застосовуєте те, що насправді не хотіли б робити по відношенню до дитини – зупиніться, подихайте та ВІДПОЧИНІТЬ.
Та й насправді мені здається, що батьки не хочуть застосовувати цей «метод». Адже він руйнує стосунки. Просто через безсилля, втому і навіть почуття безпорадності, ми, дорослі, сильніші, розумніші і стриманіші (наша цнс і мозок, на відміну від дитини сформувалися) застосовуємо не застосовне.
ІГНОРУВАННЯ
Гра в мовчанку або «я з тобою не розмовляю» потужний інструмент у руйнуванні та психіки дитини та здорових із нею стосунків.
Адже для дітей батьківський ігнор = втрата кохання. А це їм і в страшному сні не снилося. Ігнорую – значить ображаюся, а не показую дитині її межі і що вона зробила «не так». Мовчати та не спілкуватися зручно, адже розмовляти не доводиться. Але в цьому випадку дитина:
а) так і не зрозуміє, де була його помилка і не відчує кордонів
б) відчуватиме відкидання (що сильно впливає на самооцінку)
в) у майбутньому так само накопичуватиме образи, а чи не вирішувати конфлікти.
ЗНИЖЕННЯ
Впевнена, що всі і без мене знають, як негативно обзивательства відбиваються на психіці людини. Усе це руйнівні стосунки, і самооцінку дитини слова.
Головне правило:
ЛАЄМО ПОВЕДІНКУ, А НЕ ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ!
ПОСТОЯННИЙ КРИК
Я не можу обійти цей факт. І так, знову ж таки, я розумію, що часом (часто) може не вистачати сил говорити спокійно, але це проблема НЕ ДИТИНИ.
Пам’ятайте одну важливу істину: НА САМОМУ СПРАВІ ДІТИ НЕ ХОЧУТЬ ЗЛИТИ БАТЬКІВ. Ви – найцінніше та найдорожче, що у них є. А за непослухом чи якоюсь іншою неприйнятною поведінкою СТОЯТЬ ПРИЧИНИ і саме в них і треба розбиратися.
-Чому моя дитина так поводиться?
-Про що каже його поведінка?
-А чи здатний він зрозуміти чи зробити те, що я від нього вимагаю? І т.д.
То чому ж крик – це не ефективно та руйнівно? Є ідеї?
дитина лякається і не чує (вважай не запам’ятовує дій), що йому кажуть. Він чує тон. Тобто це не повчально, дитина припиняє діяльність не тому, що зрозуміла маму/тата, а тому налякалася.
Крик гальмує дитину та її розвиток (особливо постійний). У кров виділяються такі гормони як кортизол, норадреналін, адреналін, які впливають виснаження організму.
КОЛИ ПОКРАЮЮТЬ ЗА БЛАГІ НАМІРИ
Що може бути образливіше, коли хотів як краще, а тебе ще й сварили. Знаєте, якщо така фраза: треба дивитись не на слова, а на вчинки.
Так ось я вам пропоную подивитись трохи глибше: НА МОТИВ ЦИХ ПОСТУПКІВ.
Наприклад, ваша донька вирішила помити посуд до вашого приходу, але в результаті це дуже погано вийшло. Посуд залишився брудним, побитим, та й дорогий засіб для її миття все вилито. Якщо ми сваримо дитину за виявлену ініціативу і турботу, то просто позбавимо її бажання робити щось хороше і виявляти якусь ініціативу.
У дитини в голові може сформуватися наступна установка: «Коли я виявляю ініціативу / турботу, мама мене лає. Краще тоді нічого не робити. А воно вам потрібне?
КОЛИ ПОБРАЮТЬ ЖИТТЯВО НЕОБХІДНИХ РЕЧІВ
Ну, наприклад, дівчинка займається балетом і їй потрібні чешки, а батьки як покарання за неналежну поведінку не купують їй чешки. Або школяреві циркуль, який треба принести на геометрію.
Гірше цього може лише покарання їжею (базова потреба). Коли дитину позбавляють того, завдяки чому вона може жити і функціонувати = дитину відкидають і наражають на небезпеку. Це дуже не конструктивно, погодьтеся?
Адже батьки дитині для турботи в першу чергу потрібні.
Покарання ПОВИННО БУТИ СПІЙНИМ З ПРОСТУПКОМ ДИТИНИ, а ще краще, якщо це НАСЛІДСТВО, про яке дитина заздалегідь знала (ну або була попереджена). нічого не робити”. Я передчуваю величезну кількість коментарів із запитанням «а як треба».
І поспішу засмутити, немає абсолютного і відповідного кожній сім’ї «як треба», НАТО ІСНУЮТЬ КОРДОНОК